- місцеперебування
- -я, с.Місце, в якому хто-, що-небудь перебуває.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
місцеперебування
Смотреть что такое "місцеперебування" в других словарях:
місцеперебування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
мандрівка — и, ж. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. || Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
адаптивний — а, е. Здатний пристосовуватися. •• Адапти/вна анте/на різновид антени з обробкою сигналів, яка призначена для максимілізації відношення сигнал – шум. Адапти/вна зо/на характерний тип місцеперебування із сукупністю специфічних екологічних умов для … Український тлумачний словник
видалятися — я/ється, недок. 1) Виходити звідкись геть, залишати місцеперебування. 2) Пас. до видаляти … Український тлумачний словник
виступ — у, ч. 1) Частина чого небудь, що видається, виступає наперед. || Уступ на скелі. 2) Заглибина, виїмка в чому небудь. 3) Залишення попереднього місцеперебування, стоянки, вирушання в похід. 4) Публічне виголошення промови, заяви, інформації і т.… … Український тлумачний словник
виступати — а/ю, а/єш, недок., ви/ступити, плю, пиш; мн. ви/ступлять; док. 1) Виходити наперед, відокремившись від кого , чого небудь. || тільки док. Вийти звідки небудь, із за чогось. 2) перен. Ставати видним, з являтися, показуватися. || Виявлятися,… … Український тлумачний словник
виталище — а, с., заст. Місцеперебування … Український тлумачний словник
волоктися — очу/ся, о/чешся і розм. волікти/ся, ічу/ся, іче/шся; мин. ч. волі/кся, волокла/ся, волокло/ся і волікла/ся, волікло/ся; недок. 1) Тягтися поверхнею чого небудь. 2) розм. Іти, їхати слідом за ким небудь. || Іти, ходити дуже повільно (від старості … Український тлумачний словник
волоцюга — и, ч. і ж., зневажл. 1) Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. || Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. || жарт. Про того, хто… … Український тлумачний словник
волочитися — очу/ся, о/чишся, недок. 1) Тягтися поверхнею чого небудь. 2) Іти, їхати слідом за ким небудь. || Іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.). || Носитися, возитися з чимсь (звичайно без бажання, без потреби). 3) розм. Постійно… … Український тлумачний словник
